Любов приходила до мене тричі.
Перша з зорями у небі, і танцями під небом в сильний дощ.
Вона так ніжно пестила мене, любила.
Щодня кудись мене манила.
Перша з зорями у небі, і танцями під небом в сильний дощ.
Вона так ніжно пестила мене, любила.
Щодня кудись мене манила.
Та що не так я їй зробила…?
Друга прийшла тоді, коли була весна.
І мабуть це була вона!
Нічні вулиці Львова…
і наші нічні розмови і розуміння з півслова.
Цей нічний дощ вже став нам традицією,
А пусті вулиці одноманітною декорацією.
Ці ночі, дні, години наші —
тепер вони мені найважчі.
Я часто згадую, сміюся,
Та того болю в серці я боюся.
Третя так прийшла зненацька,
така казкова і гарна, як цяцька.
Та серце ще довго згадувало другу,
Яка вже була мені не подругою.