Вітер осінній зрива з дерев листя,
Нещадно кидає під ноги його.
А на калині намисто барвисте
Гойдає і пестить,мов сина свого.
О,в1тре осінній,ти…Вітер осінній зрива з дерев листя,
Нещадно кидає під ноги його.
А на калині намисто барвисте
Гойдає і пестить,мов сина свого.
О,в1тре осінній,ти несправедливий
До листя того,що шматуєш з дерев.
Он до калини — як батько дбайливий,
Пестиш намисто,немов свою крев.*
І знову підняв вітер листя те вгору:
\»До чого питання про ту рідну кров?
Я пещу калину у різную пору —
Вона- символ щастя і вічна любов.\»
*крев — (укр.)кров
фото из интернета
