…вирок долі, як постріл: «чужі!»
але час повертає нам пам\’ять,
полонять спокій думи-вужі,
у тумані невгаслі бажання
стелять стежку листопадом слів,
але час повертає нам пам\’ять,
полонять спокій думи-вужі,
у тумані невгаслі бажання
стелять стежку листопадом слів,
в світ загублений душі шукають…
не згорає без мрійних снів ніч,
знов тривожить із болем відчаю,
в самоті вибухає спів серця,
ріки крові світи омивають…
світ вкриває холодна пітьма,
перед стратою в тиші з мовчанням
двоє втратили вчора любов,
кожна крапля дощу болем стала…