На вековечном бездорожье
Так просто потерять лицо,
Но сохранить в конце концов
Свои звериные опоры.
На тех безумных ста ветрах,
Где ни коня и ни…На вековечном бездорожье
Так просто потерять лицо,
Но сохранить в конце концов
Свои звериные опоры.
На тех безумных ста ветрах,
Где ни коня и ни дороги,
Сверяй свой шаг с веленьем Бога,
И смерть поправ и страх поправ.
Как воду в склянке, пронеси
Младенческий свой чистый облик
Как свой исток и право молвить:
Спаси, о Господи, спаси…
На віковому бездоріжжі
так легко вискочить з лиця
і донести до самкінця
свої каріатиди хижі.
На цих шалених ставітрах,
де ні коня,ані дороги
звіряй свій крок за знаком Бога —
і попри смерть і попри жах.
Як воду в шклянці, пронеси
свою з дитячих літ подобу,
як припочаток свій і спробу
сказати: Господи, спаси…
