Яка то радість — відшукати
Загублений дитинства слід,
На схилі літ побачить хату,
Яку ще збудував мій дід.
Вона, немов гніздо пташине,
Загублений дитинства слід,
На схилі літ побачить хату,
Яку ще збудував мій дід.
Вона, немов гніздо пташине,
Слугує людям до сих пір.
Звідси і я почав стежину,
Що привела в життєвий вир.
Я в рідній хаті молодію,
Вдуші зникає чорна тінь.
Любов тут, Віра і Надія,
Зв\’язок віків і поколінь.
