Її листи залишаться недописаними і недосказаними,
А вірші з присмаком гіркоти, що так пасували до кави.
Вона пила міцну каву і писала таємні вірші,
Вранці зустрічаючи…Її листи залишаться недописаними і недосказаними,
А вірші з присмаком гіркоти, що так пасували до кави.
Вона пила міцну каву і писала таємні вірші,
Вранці зустрічаючи світанок, а ввечері — захід сонця.
А він так і не зрозумів її вірші,
Не навчився читати скрізь рядки,
Шукати захований сенс у словах.
Який завжди таїла вона у віршах.
Між ними були тисячі кілометрів,
Але навіть вони не заважали їм,
Кохання на відстані? Що ж, усе можливо,
Але не сьогодні, і не в цьому житті.
Вони були такими різними і зовсім несхожими.
Здавалося, нічого спільного у них немає,
Проте цінували один одного більше за життя,
Могли всю ніч мовчати, дивлячись один в одному в очі.
Проте казка кінчилась, між ними знову кілометри,
Тисячі листів, що назавжди залишаться недописаними.
Вона ще досі надіяється, розуміючи, що це все кінець.
І досі таємно пише листи, які не дойдуть до свого адресата.
