І вариться кава мов ангельське зілля.
Вже сонце сідає, а день на межі,
І кожен плекає своє божевілля,
Ти тільки нікому про це не кажи.
Що в нас…І вариться кава мов ангельське зілля.
Вже сонце сідає, а день на межі,
І кожен плекає своє божевілля,
Ти тільки нікому про це не кажи.
Що в нас навіть кава в дубовому листі,
Як вітер несе на подвір\’я сніги.
У Києві осінь і осінь в Тбілісі
Але ж маєш ліки від втоми й нудьги:
Знайомі будинки, провулки та брами,
Старі фотознімки, нові колажі,
Ті самі каштани, звичайні каштани,
А кава допита і рік на межі.
