занадто випив, витерпів, виносив в собі
лежу на бруківці, ніч, вогні
мене зустрічають зустрічні смуги
й бездушні пилом оповиті ліхтарі
в яких тепла, ніж…занадто випив, витерпів, виносив в собі
лежу на бруківці, ніч, вогні
мене зустрічають зустрічні смуги
й бездушні пилом оповиті ліхтарі
в яких тепла, ніж в тобі, більше
в яких любові, ніж в тобі, більше
і вище мене вони, сильніше, міцніше
ти чуєш мене? я ніколи не почував себе,
ніж зараз, огидніше
нерідко згадую твої оголені плечі
шию, ключиці, білизну спідню картату і губи,
які будь-якого вина п\’янкіші
з яких лилося стільки тиші
на моє некоханне обличчя
без тебе я став надто слабкішим
без тебе пальці ламаються,
ребра тріщать беззупину вночі
у пустих та порожніх квартирах,
у пустих та порожніх серцях
вслід за тобою я вже ніколи не встигну,
стоячи на колінах й заїдаючи
черствим хлібом свої вмираючі почуття
адже знов занадто випив я
витерпів, виносив в собі це гниття
лежу нерухомим, ледь чуючи
своє власне серцебиття
ніби лялечка в коконі, але мертва,
як і любов розчавлена моя
у труні сховалася, у землі зарилася
глибокій, чорній, сирій
у моїй па м\’яті ти ніколи мене не цуралася,
а сьогодні приносиш лише
жорстокий невтомний біль
