Прошу, не сп1ши…

(велика літера в слові — то наголос)
ПрошУ, не спіши довіряти,
Коли йдуть наклепи на брата,
Коли про сестру безсердечно
Плітки хтось несе недоречні.(велика літера в слові — то наголос)
ПрошУ, не спіши довіряти,
Коли йдуть наклепи на брата,
Коли про сестру безсердечно
Плітки хтось несе недоречні.
Бійсь вірити в брехні, людино!
Бо завтра стать можеш ти ними
Й хтось вірити буде про тебе
Чуткам і намовам ганебним…
Тому перевір все спокійно
І навіть коли буде вірно,
Що люди про них говорили,
Ти краще у Бога в молитві
За них попроси, тих, що впали,
Зі стежки зійшли, заблукали.
Господь те оцінить, мій друже,
Бо Він любить нас усіх дуже.
Бо й Він за Петра був молився,
Й на сторони всі не ділився,
Що той відречеться, упАде.
На нього не тикав Він пальцем.
Тому й ми повинні так само
Молитись, щоб віри всім стало.
Адже так буває потрібно,
Щоб хтось, прихиливши коліна,
За тебе стояв у проломі
Й просив у Отця тобі поміч.
Ми — Тіло, брати ми і сестри,
І мусимо кожного нЕсти
В молитвах до трону, до Бога.
Обов\’язок це наш і доля.
Тому ми для слів тих, що з \»перцем\»,
Закриємо вуха і серце.
Господь хай за нас лиш радіє,
Що в Церкві Його любов діє.