ТОП НОВИНКА ОТ ОЛДА!намажем сами
Добью, во что бы то ни стало,
Бутылку водки под консерву
И сяду в баре иностранном
На все оставшиеся евро.
Наряды шмар,…намажем сами
Добью, во что бы то ни стало,
Бутылку водки под консерву
И сяду в баре иностранном
На все оставшиеся евро.
Наряды шмар, веленьем щучьим,
Снимают головокруженье
Знакомство с кем-нибудь живущим
На нелегальном положеньи.
Зачем же сто, где влазит двести?
Присядь, блаженный. Угощаю.
Айда, сожмёмся в невинном месте
От страха, что любовь — большая.
Не станем ждать, намажем сами,
Зачем твой дёргается глазик?
Смотри у шмар, как всё с галазами:
Мы им — не мёд, а вроде пасек.
Хорош за кусывать. Накатим.
Пастушек и библиотекарш
Не встретишь здесь, и на плакате
Кого рисуют, тех не встретишь
Намажем сами. Что есть краше,
Чем не искать? И мы не ищем.
Мой жо ма пель тебе не важен,
Твой истуар мне безразличен.
Добью, во что бы то ни стало,
Бутылку водки под консерву
И сяду в баре иностранном
На все оставшиеся евро.
1.06.14 К.В.М.
Доб\’ю, у щоб мені не стало,
Горілки пляшку під консерву,
І сяду в барі, де попало,
На всі, що залишились євро
І шати шмар велінням щучим
Мої прогонять гвинтокрили
Знайомство з ким-небудь живучим,
Що нелегально тут. Як мило.
Навіщо сто, де входить двісті?
Присядь блаженний. Я ж покликав.
Гайда, стиснеться нехай в місці,
Що для любові завелике.
Чекати? Ну! Самі намастим.
Навіщо шарпається віко?
Дивися, шмари, різні масті,
Ми пасік мед, і тут не кліпай.
Так, не влаштовуй з п\’янки жору.
Бібліотекарш і пастушок
Тут не зустрінеш, хто б у гору
Дививсь. Отож, давай до кружок.
Самі намастимо. То свято
Коли нема кого шукати.
Ми не шукаємо. Нам знати
Й не треба навіть як нас звати.
***
кафедра рабства
Кафедра рабства, будь она в природе,
Часть моей жизни, точней, её вектора,
Безусловно, могла бы использовать в роде
Экспоната не только, ещё и лектора.
Но крутящий момент, так сказать, упущен
И если б надзор был за образованием,
Меня отстранили бы, в лучшем случае,
А в худшем….Вот худший — я здесь, с вами.
О том, от кого остались только инициалы,
Мысль, отмотав накал, — виртуознее операций
На сердце или головном мозге. Написал, а
Сукин сын уже тут как тут. Lo stesso grazie.
О вырванных зубах помнят лишь мыши,
Которые их уносят. И есть вероятность,
Что помнить надо об этой сказке. Ты же
Помнишь зубную боль, что есть халатность.
Половина правды в том, что я сплавил
Вторую половину. Не обменял, не продал,
Говоря технически, поменял местами
Точку зренья на рабство и точку входа.
Первая половина урока: отсутствие
Воздуха можно легко заменить атмосферою
Праздника, притяжения, иногда грусти, и
Вторая — не пробуй усвоить первую.
8.01.14 К.В.М.
Кафедра рабства, якби була в природі,
Частина мого життя, а точніше, її вектора,
А я в ній і експонат і майстер йода
А ще, розглядайте у якості лектора.
Вода в раковині закручується в одну сторону,
І якби краще освіту контролювали
Мне б відсторонили, це так, по доброму,
А по поганому . Ось поганий — я тут, з вами.
Про того, від кого залишились лише ініціали,
Думки, пропусти розжарення, — віртуозні операції
На серці і головному мозку. Написав , а
Сучий син вже тут як тут. Lo stesso grazie.
Про вирвані зуби пам\’ятають тільки миші,
Які їх забирають. Привита здатність,
Що пам\’ятати треба про цю казку. Ти ще ж
пам\’ятаєш про біль зубний, що не є халатність.
Пів правди в тому, що другою половиною я знехтував,
Не обміняв, не продав, поміняв місцями, технічний погляд.
Дайте всім свободу , беріть себе в рабство. Як каже дехто:
Що для одних виходи — для інших входи.
Відсутність повітря замінити можна
Атмосферою свята — перша половина.
Друга — не намагайся засвоїти переможну
Першу, вона бо і є єдина.
***
Сюда летят, казалось, мяч,
Оса и брызги без пробела,
Был до того обещан пляж
И на зубах уже скрипело.
Такие выдались круги,
Жетоны, корочки арбуза,
И кто-то плавал вопреки,
Что кто-то выскочил :медуза!
Я шёл по набережной. Был
Обещан пляж. Дождаться. Выйти.
И чтоб никто не торопил,
Лежать, бежать и просто быть им.
Казалось, выступишь вперёд-
Уже зачислен в пастернаки,
Рифмуешь : пляжи это от
Бежать не скуки, а в дворняги.
Чуть с головою милой на бок
И так служить, и этот хвостик.
Река наверно это тапок,
С луною носится в нахлёстах.
А хочет вырваться — ату!
Служи поличными, ловящий.
Грызи в прыжке и на лету.
Она озябла, нужен пляж ей.
Казалось, вызовут к доске.
Пиши, докладывай, рисуйся,
Что было пиршество в песке
И что ушло куда- не в курсе.
Обрывки пляжа, части рек
Изображай дрожащим мелом
И подпишись : не человек,
А шёл по набережной вцелом.
7.09.14 К.В.М.
Сюди летять, здавалось, м\’яч,
Оса і бризки, в інтервали.
Настільки був реальний пляж —
Пісочок зуби відчували.
Круги виходили такі,
Кавун, пломбір і кукурудза,
Що плавав хтось наперекір,
Як інший вискочить: медуза!
Я йшов по набережній. Пляж.
Обіцяний. Діждатись. Вийти.
Не поспішати, долі ляж,
І будь, і набіжись, і ти то.
Здавалось, виступиш вперед —
Вже в пастернаках, вже й тепленькі.
Римуєш: пляжі від пливе,
Від по собачому , в простенькі.
І голова щоб мила, трішки
набік, оцей хай буде хвостик,
І так служити, а на ніжках
У річки тапець, он той мостик.
Застібка — місяць. Он он ту!
Прислужуй, не відходь від місця,
Гризи, підпригни, на льоту
Лови. Замерзла коли — грійся.
Здавалось, викличуть до дошки,
Пиши, доповідай, красуйся,
Що був бенкет в піску , ні трошки,
Не знаєш де тепер, не в курсі.
Шматочки пляжу, річки, моря, виводь
Зображуй, тисни крейду
І підпишись під цим — Володя.
В цілому — йшов, ітиму , ше йду.
****
Какая глупость. Скажешь тоже.
Страдаешь, видите ли. Бред.
Быть образовано не может,
Чему удобства в этом нет.
Любое нужно. Разумеет
И даже мёртвое, что спит.
Ничто случиться не умеет
Без восхищенья этим быть.
7.09.14 К.В.М.
Яка дрібничка. Хобот в мухи.
Страждаєш, бачиш но. Дурниця.
Ніщо не твориться. Послухай,
Коли фальшиво, як відзветься?
Потрібне будь-яке. Я млію.
І мертвий знає — спить. На страх.
Ніщо бо статись не уміє,
Коли б попереду не “ах”.
***
Богадельни границу и спальни
Стремясь чтобы видели все,
Называю ракету сигнальной
Она улетает совсем.
Кумачи по углам и кровати.
По шкафам и стене в парчу.
Сигнальный меня называйте
Тоже когда улечу.
Пригодится ещё богадельня.
Сойдёт за мосток полёт
Видишь, я — произведение,
Ждущее перевод.
Это стены, шкафы мне в помощь,
Столбики по краям.
Плотность того, что в полночь,
То же, что — вероя…
27.09.14 К.В.М.
Богадільні границя і спальні,
Всі дивіться, увага, сюди.
Називаю рекету — сигнальна,
Відлітає вона , назавжди.
Кумачі по кутках , покривайте
Шафи, стіни, вбирайте в парчу.
Ви сигнальним й мене називайте
Бо і я також полечу.
Знадобиться іще богадільня
Хай, зійде за місток зикурат.
Бачиш, й я то чиєсь є творіння,
Мій переклад — шарів переклад.
Шафи, стіни мені в допомогу!
Як стовпи вихоплює зір , —
То така густина тривоги,
Що усе сприймаєш ймовір…
Роились паузы, не внемля,
Что протяжений не ища,
Вращает ночь стихотворенье,
Сквозным подобием ключа.
Но что развешено, иному
Давало повод простаку
Молить коленопреклонённо
Кружимой ночи, не стиху.
Ты отличаешься ужели?
Оставь наивные мечты,
Где невозможному служенье
Не имет в разуме нужды.
4.10.14 К.В.М.
…Ти відрізняєшся? Та ну.
Залиш свої наївні мрії.
Де неможливому служу,
Навіщо — вже не розуміють.
Хіба, доходить як до сміху,
Або до кашлю, до плескання,
Хай буде виправданням втіха,
Актора гра, або скакання.
…Бач, поварятко оберемок
Несе батонів і багетів,
І дух такий гарячий, чемний,
Солене масло у дуплеті.
…Тоді. Як душно і як чесно.
Тоді, коли до криги — скресла,
І Пасха підійшла і вийшла.
І вишні зацвіли . І вишні.
Забудь, никакая не тайна.
Любое, что бог создавал,
Оно уже есть моментально,
Его полагаешь едва.
Догадки сравнимы с затвором —
Намёк, но ещё не конец.
Примите меня из отбора
В естественный самый венец.
Сосуд всевозможных событий
В душе запечатан до них,
Пустым проявляясь, разбитым,
Чем больше похож на тайник.
Есть только себя вероятность,
Точнее, возможность, что нет,
Нагрев этой схемы и градус
Нагрева, зовущийся — свет.
6.10.14 К.В.М.
Забудь, таємниці немає
Бо що б Творець не вершив
Вже є; шести днів вистачає
Йому, а на сьомий — спочив.
О домисли, ніби затвори,
То натяк, та ще не кінець,
Прийміть і мене із добору
Природного. Чим не вінець?
Подіям, їм що, — розгортатись.
Прописані до, на листочку.
Про почерк — трудись розібратись.
Зіжмаканий тож, у куточку.
Є тільки про себе ймовірність,
Або від противного йдемо,
Чи схема паяльником грілась,
Чи світло з\’явилось від темно.
***
провода проводами но ток отдельно
Провода — проводами, но ток — отдельно.
Не кивая, при этом, на листья коки,
Иногда я, проснувшись, а дело слелано,
Стыдлив, как Ева, и злой, как Рокки.
Рассуждать — как вай-фай, если нет пароля,
То есть почва есть, а наживы — с гулькин.
Утверждают, спасенье от почвы в броме.
Но проверить на деле мешают руки.
Вобщем, в теме колена : перелом — задумка,
Скажем , как я не помню, — учёный стаж мой,
Потому, проснувшись, клянусь,- Дункан
Вообще Макклауд, такой бесстрашный.
Положим же конец варварскому беззаконию,
Уничтожению то есть бессознательного, посредством
Беспечных попыток трактовать оное!
Да здравствует ментальная, так сказать, Эстония!
И да здравствует автор сего манифеста!
6.10.14 К.В.М.
Проводи-проводами, а струм — окремо.
Не вказуй при цьому на листки коки,
Іноді я, проснувшись, як в справі певен,
Встидливий як Єва, і злий, як Роккі.
Метикуй — як вай-фай, коли нема паролю
То є ґрунт, наживи — ага, дульки.
І тому, проснувшись, беру ролі,
Я безстрашний Макклауд, ну той шо Дункан.
Стверджують, від ґрунту в бромі спасіння
Скажімом так, я не пам\’ятаю стаж мій вчений,
Але то задумка — перелом в коліні,
Та ж і руки завжди при мені, щоденно.
Покладемо край варварському беззаконню,
Знищенню несвідомого, у допомогу
Відкриті спроби трактувати оне!
Хай живе ментальна, так сказати, Естонія!
І хай живе автор маніфесту сього!
***
Великое чудо, рабыня в тунике
Приводит в движение уд громовержца,
Парящие чайки замечены в крике
Отчётливо остром, смотри не порежься.
Обед в кабинете. Отложен Овидий.
Наладка креплёным задора артерий.
На опыт сердечный налог очевиден,
Но время обеда — отгул бухгалтерий.
Валяется кошка, урча потрохами,
Де будто орехами грецкими миксер.
Склоняется сердце, что всё же не камень.
На почве хамона, не мечется бисер.
Обед во дворе. О рабочих в заботе,
За кладкой колбас не видать бутерброда.
Мотив опирается дома напротив
На тени сомненья известного рода.
Под общие звуки бесед человеков,
Возни камертона и нот повсеместно,
Валяется кошка, из грецких орехов,
Подумаешь: кома, а скажешь :сиеста.
Имеется всадника вместе с усами
Оттенок портрета. Висят, наблюдая:
Куда поднимается кубик щипцами;
Куда скачет лошадь; взираю куда я.
Две температуры, радара и ртути
Слагают обеда причину в пространстве,
Сменяя рабыню на царственном уде
Её продолжением в кошке валяться.
За сменой напитка находится смена
Давления, блюд. Во дворе закурили.
Оттенок портрета — подвох, несомненно,
Со мною, подача, быть братьями в гриме.
Мираж обретает значенье барьера,
Прыжок из сравнения — вроде единства
Движения, точно, и слепка, примерно.
Не знача стремления в нём измениться.
И двор, выражая финал перекура,
Поставит печать на подачу цемента.
Смена Овидия на Эпикура
Вне кабинета почти незаметна.
7.10.14
Куда Скачет Лошадь
Чудо велике, рабиня в туніці
Призводить у рух вудила громовержця,
Чайка ширяє помічена в криці
Гострому дуже, дивись не поріжся.
Обід в кабінеті. На потім — Овідій.
Налаштування кріплень артерій.
На досвід сердечний податок, у звіти —
Час для обіду, відгул бухгалтерій.
Включилася кішка, вона холодильник,
Волоські горіхи пострягли в комбайні
Топиться серце ніби льодина,
Бісер в хамоні на смак відчуває.
Обід у дворі. Про робочих турбота,
Про тельбухи їхні кишки і ковбаси.
Мотиви впираються в дім, що навпроти
І сумніви, треба ж і їм відтінятись.
Під звуки загальні розмов просто людських,
Тусні, метушні і аромів ла фести
Валяється кішка, байдужа до блюдця,
Подумаєш: кома, а скажеш:сієста.
І вершник вусатий, портрету відтінок,
Що зирить на кубик щипці і конячку,
Куди піднімають, і рухи чи рівні,
Куди дивлюсь я, і куди вона скаче.
Дві температури, радару і ртуті,
Складають обіду причину у масі.
Була ж бо рабиня на царському вуді,
Продовження їй — то у кішці валятись.
Відтінок портрету, на те і відтінок.
Як ловиш бокал що вже пада зі столу,
А видно не все, лиш частину картини,
Жалкуєш, що скло не прикрасило полу.
Примара приймає модель перешкоди,
Стрибок, порівняння, по типу стулитись
Для руху ,і справді, то зліпок породи.
Бажання немає у ньому змінитись.
І двір, він підкреслює честь перекуру,
Що знати пора, на подачу цементу.
А зміна Овідія на Епікура,
Не дуже помітна з-за меж кабінету.
***
Кого б зачать? Удачный гороскоп.
Беря top-3 доступных овуляций,
Нет ни одной отсутствовала чтоб
На связи или смела выделяться,
Но вряд ли \»с кем\» влияет на \»кого б\».
А если да? Размер воспроизводства
Зависит если прямо от любви?
Или, чего похуже, от порви
Изделие? Случайность? Или просто
Перебухал, а дальше как обычно?
Хреновый план. Ещё раз поглядишь на
Порядок звёзд и кушаешь салат.
Вот гороскопы именно и злят.
7.10.14 К.В.М.
Ніщо не злить ото, як гороскопи,
Зірок розташування, їм салати.
Поганий план, заглянеш ще раз — попа,
Ця замала, а ця великувата.
А що якщо залежить від любові,
На виході хто буде. З ким, важливо,
Кого зачну? Ану, всі однакові,
Ніхто не виділяється. Жахливо.
Беру top-3 доступних овуляцій.
Кого б зачати, вдалий ж гороскоп,
Щоб не пропала тільки моя праця,
Не злитися опісля мені щоб.
***
кто на свете выше всех
Хто на світі вищий всіх?
А, не знаєте! — горіх,
Все тому що у горішка
Типу мізків в черепку.
Та й від мозку навіть краще,
Низ у мозку ж плаский, а ще
У горіха все об\’ємно,
Ніяких тобі ку-ку.
Хто на світі найточніший?
А… То гойдалка над річкою
Бо як добре розгойдатись —
То зміщається усе.
І коли ти на тарзанці,
І вислизує вже з пальців,
Спробуй впасти не на беріг,
Чи в болото не лицем.
Хто най-най-най головніший?
Хто най-най-най-най сильніший?
Не відомо вам, ото ж бо,
Не відомо поготів.
Звідки знати вам секретний
Цей об\’єкт одномоментно і
Суб\’єкт, то теорема ,
То уявлення без слів.
Найскладніший хто на світі?
То спагеті, любі діти.
Все тому, що я люблю їх,
Не шукаю в цьому сенс.
Назавжди, і безумовно
Ми живемо полюбовно,
На всю гойдалку і в шині
Ми знаходимо консенс.
Кто на свете выше всех?
А не знаете! — орех,
Потому что у ореха
Вроде мозга всё внутри,
А и лучше даже мозга,
Ибо в мозге снизу плоско,
А в орехе всё объёмно,
Ты куда не посмотри.
Кто на свете всех точнее?
А не знаете! — качели,
Потому что у качели,
Если сильно раскачать,
Ты сидишь когда в качеле,
Возникает ощущенье,
Что сместилось всё на свете,
Больше нечего смещать
Кто на свете самый главный?
А не знаете подавно,
Потому что это очень
Засекреченный объект,
И субъект одновременно,
Ни о чём — как теорема,
Никуда — как троеточье.
Вообще как будто нет.
Кто сложнее всех на свете?
А не знаете! — спагетти,
Потому, что я люблю их
И не вкладываю смысл,
Навсегда и безусловно,
И взаимные живём на
Всю качелю, будто бублик,
Чтобы с дыркой компромис.
9-10.10.14 К.В.М.
***
считай решето
Проводим паралелі, ми й закреп,
Він думає про рис, ми про погоду,
Зневоднені і крапельниця вже б
Стояла, і киселик налагодив,
Але не мокро. Відповідно штампу
Сліди вологи в організмі й поза ним,
Чому ж не сонце, а сушильна лампа?
Думки папір погріють. А за тим —
Смерть продавця, взуттєвий магазин,
А що, його то смерть, чи може справи?
Та факт води ще спробуй доведи,
В чорнилах вічність, в тлінності — пергамент.
Перелік дій, минути що не можна,
Гіпотези , бюро і протоколи.
Переливання із пустого у порожнє.
Хіба то з глуздом що з кудись в ніколи?
Платон би виправдав, не висновки вершаться,
А сам Платон від способу вникати.
На визначення, вибачте, два пальця…
Бо не куди, а звідки витікати.
Взаємні трати категорій, скажем,
Взуттєвого від нас, а суть — спаситель
Чорнила — з мокро, смерть і персонажі,
Про те і документ і спокуситель.
То нею заповнені стіни і вікна,
Її камуфляж то решета і губки,
А ще все одно їй нам мокро, чи лік нам,
Взуттєвий, ото їй
єдина поступка
І Сант-Емільйон на штани виливає
То я а чи руки? О знов імовірність,
Суха, про науку, сухіше немає,
Зневоднений статус оце її дійсність.
Сонце як ллється не виливається,
А й проливає — то ясно і світло.
Так я викручую і відкриваю.
Мені наплювати хто тому свідок.
По сути, запор размышляет похоже
О съеденном рисе, как мы о погоде.
Казалось бы, мокро, но взять обезвожен,
И мы, получается, там происходим.
Выходит, не мокро. Но следуя штампу
Оставлены влагой следы в организме.
За этим, не солнце — сушильная лампа,
А греют бумагу подобные мысли.
Так смерть продавца в обувном магазине
Есть смерть либо — где-то,иль — чем он был занят,
Но факт для воды остающийся в силе,
Что вечность — чернила, а смертность — пергамент.
Набор обязательных следственных действий,-
Опрос, протокол и чесание репы,
Сродни отрицанию было, что — есть, и
Поэтому область гипотез нелепа.
Платон оправдал бы подобную вольность.
Но в этом и фокус. От способа мыслить,
По определенью, течения, то есть,
Зависит Платон, а не вывод зависит.
Взаимный расход категорий, так скажем.
Спасатель, по сути, от нас обувного,
Чернила — от мокро, и смерть персонажа —
О том документ, в понимании строгом.
Что ею заполнены стены и окна.
Что в ней обувной не идёт на уступки,
То ей наплевать, что мы чувствуем к мокро,
Считай, решето в камуфляже из губки.
Похоже, и скверная сухость науки
Имеет в виду обезвоженный статус.
И Сант-Эмильон проливает на брюки
То я или руки? Опять вероятность.
И мне наплевать, что возможен свидетель,
Чья точка у зрения : кровь — не напиток,
Затем, моё дело — покручивать вентиль,
И не разбирая, намок или вытек.
10.10.14 К.В.М.
***
на
Порою с Ним выходит связь,
Как треугольник,
А все, кому с тобой вась-вась,
Те алкоголик.
И это рвёт тебя порой,
Как Волгу поезд,
И сдан спортивный геморрой
На чёрный пояс.
И небеса, как турники
Но воли — прочерк
Пенять на собутыльники:
Блокнот и почерк
Порою с Ним выходит риск
Делить добычу
От в белом небе чёрных брызг
Не увеличу.
10.10.14 К.В.М.
З Ним часом маємо зв\’язок,
Як то — трикутник,
А всі вась-вась з тобою хто,
Ті алкануті.
Це рве тебе як мезозой,
Як Волгу поїзд.
Здали спортивний геморой,
На чорний пояс.
І небо, ніби турніки,
А волі — прочерк,
От нарікай що випивки:
Блокнот і почерк.
Ай часом з Ним виходить ризик
Ділити здобич,
Від в білім небі чорних бризок.
Ловити в обруч.
***
психический доктор
Психічний лікар, я ваш пацієнт.
Ванна. Лежу на кафелі.
І нібито хтось у цей самий момент
Рве мої фотографії.
Тактично, ванна — то опору пункт.
Вони вже були тут. Вмився.
Кафель здали. Де до того гну —
Зламане перенісся.
Психічний лікар, плачу вперед.
Пральна, бачок відкривайте.
Позицію змінює. Ті, хто рве,
Замітають сліди. Шукайте.
Змилуйтесь, лікар. Пінцет і бинти
В реанімації, терміново.
Розбирайте мене на запчастини,
Згоду даю. Всього.
Подивіться, там, в кутовій кімнаті
Фотозбільшувач. Давайте.
Що це, що це таке на ваті?
Мине. Мене пам\’ятайте.
Психический доктор, я ваш клиент.
Ванна. Лежу на кафеле.
Словно бы кто-то в этот момент
Рвёт мои фотографии.
Тактически, ванна — опорный пункт.
Кафель сдаёт. Гнётся
Там, где они перед этим мнут,
Сломана переносица.
Психический доктор, плачу вперёд.
Полотенцесушитель
Меняет позицию. Те, кто рвёт,
Заметают следы. Ищите.
Смилуйтесь, доктор. Бинты, пинцет.
В частные реанимации
Срочно раздать мои ноги все,
Руки. Даю согласие.
Видите, дым. Это жгут. Спешите
Там, в угловой комнате
Должен быть фотоувеличитель,
Если меня не помните.
11.10.14 К.В.М.
когда смотрю в окно иллюминатор
Когда смотрю в окно, иллюминатор,
Чужую книгу, душу, партитуру,
Меня всерьёз волнует только автор,
Но слышу смех. И это только куры.
Когда желать значительней не смею,
Чем волшебства осмеянного дольку,
Меня всерьёз волнуют только феи,
Но их влекут желания, и только.
12.10.14 К.В.М.
***
Коли дивлюсь в вікно, ілюмінатор,
В чиюсь чи книгу, душу, партитуру,
По-правді, що хвилює — тільки автор,
Сміються капці, а ще може кури.
Коли бажати більше я не смію,
Як часточку осміяного чуда,
Мене тоді хвилюють тільки феї,
А їх — бажання. І яким тут будеш.
***
весну как пиццу
Весну, как пиццу, лучше на дровах
И, напевая что-нибудь, готовить.
Задор, топор, мороз и здоровяк.
Гудит снегирь, раскачивая провод.
Сидят в земле подснежник и червяк.
Гусиный жир, губам допоможи.
Учи, смола, безбрежие капели.
Весна и пицца, много ли причин,
Чтоб мы ещё о чём-нибудь хотели,
Дрова и песни если от души?
Подснежник выйдет, черви заползут,
Кто на рыбалку, кто на удобренье,
И понимаешь радость, как сосуд,
Откуда льётся каждое мгновенье
И каждый пьёт, и кто они — не суть.
19.10.14 К.В.М.
Весну, як піцу, краще у печі ,
Наспівуєш собі, готуєш їсти.
Мороз, сокира щира. Цвірінчить
Снігур на проводі, а сили— бугаїсько.
Підсніжник і хробак сидять в землі.
О норки жир, губам допоможи,
Учи, смола, і крапель безбережжя,
Весна і піца, скільки зна причин,
Про що-небудь хотіли без обмежень
Піч і пісні якщо то від душі?
Підсніжник вийде, заповзе хробак,
Хто рибу вудити, а хто до перегною,
І уявляєш радість якось так:
Струмок, що виливається рікою,
І кожен п\’є, й ніхто там не бурлак.
когда сундук
Когда сундук, а кажется — олень,
И просто шёл, а кажется — охота,
И пахнет лампой свет перегорел,
А кажется, что — чаем с бергамотом,
Люблю поднять задумчиво пенсне
И проливать улучшенное зренье
На расцветают крыши, покраснев,
Но в самом деле, знать, что перезрели.
Даёт в ночных рубашках длинный полк
Видений млечных вроде рикошета.
Заговорил, прислушаюсь — умолк
Олений рог. Охота всё же это.
19.10.14 К.В.М.
Коли то скриня, а здається — олень,
І просто йшов, здається ж — полювання,
І пахне світло дротом перегореним,
І чаєм з бергамотом — що. Вдавання.
Люблю підняти вдумливо пенсне,
Пролити зір покращений у зріли —
Дахи червоні, цвіт — у виносне,
Насправді знати, просто перезріли.
Дає в нічних сорочках довгий полк,
Видінь чумацьких, типу рикошету.
Заговорив, прислухався — замовк
Оленя ріг, то полювання . Бета.
