за моєю спиною зім\’ята постіль
ледве охолонувша від нашої палкої пристрасті
ти подарувала мені майже весь місяць
у ньому весь твій … і тільки в твоїй владі,
ледве охолонувша від нашої палкої пристрасті
ти подарувала мені майже весь місяць
у ньому весь твій … і тільки в твоїй владі,
а в оточенні моя повернулася тиша
знову по кімнатах своїх ми розбіглися
адже самі вибрали собі ті міста
в яких раніше ми, на жаль не зустрілися
і все повернулося на свої місця
ти там, я тут … і обидва з очікуванням …
так дивно знущається доля
дарує любов, а потім відбирає і б’є
по легенях і буває в печінку … та час
швидко мине і загояться рани
але знаєш … серце болить коли згадає,
як без тебе не міг … пробач мені, що зумів
