На зупинці посеред Космосу
Ледь жевріла Остання Надія
На щасливе і вічне життя
І чекала без часу і голосу
На якусь надзвичайну Подію,
Щоби вирватись…На зупинці посеред Космосу
Ледь жевріла Остання Надія
На щасливе і вічне життя
І чекала без часу і голосу
На якусь надзвичайну Подію,
Щоби вирватись з Забуття…
Але було тихо й нерадісно,
Хоч навколо мільярди зірок,
І ій стало сумно і заздрісно…
Та вона не зробила і крок… —
І залишилась сам-на-сам з Вічністю
У своєму чеканні одна,
Бо була нерішучою звичністю,
Боячись пробудитись зі сна…
