Від проміння сонця, осінь золота,
Кольорове листя тихо обліта.
Хоч і пізня осінь, та в душі весна,
Завмирає серце – нас любов єдна.
Промайнуло…Від проміння сонця, осінь золота,
Кольорове листя тихо обліта.
Хоч і пізня осінь, та в душі весна,
Завмирає серце – нас любов єдна.
Промайнуло в вирій вже багато дат,
Інеєм на скронях стрів нас листопад.
Навкруги палає світ від хризантем,
Тут щасливо в парі по життю ідем.
Подолали в осінь ми один поріг,
Веселкове щастя впало нам до ніг.
Хризантеми білі у твоїх руках,
І рум’янець сяє ніжно на щоках.
Нам дарує вечір незабутній час,
Я хвилююсь знову, наче в перший раз.
На твоїм обличчі сльози від дощу,
Знай, що сліз від горя я не допущу.
А надворі осінь листом виграє,
Ти моя кохана, серденько моє.
Ми навіки разом і нехай зима,
Ти єдина в мене – іншої нема.
