Падати на підлогу і не мати сил встати,
Витягти сигарети ментолові і дим вдихати,
Тим запахом просякнуте твоє волосся,
Не вмикай світло,за вікном ,мабудь осінь,
Витягти сигарети ментолові і дим вдихати,
Тим запахом просякнуте твоє волосся,
Не вмикай світло,за вікном ,мабудь осінь,
Холодна ,сумна,чомусь завжди пяна,
Хоче проникнути в голову і розтанути,
А ти потім борися з болем-слякоттю,
В осені одна потреба — щось залишити,
І не знаю я про тебе чи про неї пишу.
Лиш поглянь,ви на одне обличчя.
Дві кішки,що гуляти полюбляють в тиші,
Страждати від самотністі і зривати криші,
Позичати тепло,згадувати обійми колишні
Такі жадані,потрібні мов повітря
А зимою знов шукаєте світла…
Його…моє…тільки щоб привітне.
Щоб віддавали повністю,без користі,навіки.
