Зваблива ж нка…

Зваблива жінка — українка,
На ції очі задивився.
Так серце колошматить без упинку,
Я в її чарах опинився.
Струнка фігура. Посмішкою сяє, Зваблива жінка — українка,
На ції очі задивився.
Так серце колошматить без упинку,
Я в її чарах опинився.
Струнка фігура. Посмішкою сяє,
Від вроди цьої — виходу немає.
Мурашки вже по тілу пробігають,
Але когось вона таки ж кохає.
І безумовно їй смарагди личать,
Шовка якісь там, діаманти, побрякушки.
А в мене від усього цього відчай,
Піду поплачу, як дівчисько у подушку.