Василь Стус. О радостная боль непознанных желаний

О радостная боль непознанных желаний,

Тревожный гон в крови и робость порыванья,

Когда багрит чело благая рань

Знанья и незнанья.
Натянут как струна….О радостная боль непознанных желаний,

Тревожный гон в крови и робость порыванья,

Когда багрит чело благая рань

Знанья и незнанья.
Натянут как струна. И грезится – вовек

Пребудут юности волнующие звуки…

Судьба еще не прописала сроки

Густого горя и густых утех.
И ты, любимый молодости сын,

Спеши омыться в волнах скоротечных,

Пока ты не отрекся этих волн

Ради одной — сильнейшей!

1960
О болі радісні непізнаних бажань,

Тривожний крові шал і перші поривання,

Коли багрить чоло бадьора рань

Знання й незнання.
Ти весь — — немов струна. І мариться — — повік

Оберігатимеш бентежно-юні тони…

Тобі ще не прозначені кордони

Крутого горя і крутих утіх.
І ти, самої молодості син,

Спіши омитися у хвилі нетривалій,

Допоки не зречешся цих хвилин

В одній — — зухвалій!
1960


Добавить комментарий