С украинского http://www.proza.ru/2015/07/19/987
«Огненный аист
Выклёвывает из своего гнезда
Печаль и кромешную тьму…»
(Федерико Гарсиа Лорка)
«Огненный аист
Выклёвывает из своего гнезда
Печаль и кромешную тьму…»
(Федерико Гарсиа Лорка)
Белые птицы клюют темноту
(Чернеют концы их крыльев),
Оставляя в темноте дыры –
Когда-нибудь сквозь них заглянет солнце
И пригласит белых цапель
(Не только чернохвостых аистов)
На это болото уныния,
На водоем скорби,
Но пока только аисты
Клюют эту тьму,
Забывая о своём призвании:
Приносить младенцев в колыбели:
Потому что тьма
Слишком черна в этом мире,
Чтобы в него могли прийти младенцы
И смотреть открытыми глазами
В это Ничто,
Где ни лучика:
Только птицы – чёрные и серые,
Пёстрые и цветные
Иногда пытаются
Что-то спеть:
Думают, что это затмение
Светила нашего равнодушного,
А не тьма вековечная
На этой земле несчастной…
***
Темрява на снiданок
«Розжеврений лелека
Клює з свого гнізда
Тугу й дебелу темряву…»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Білі птахи дзьобають темряву
(Чорніють кінця крил),
Лишаючи у темряві дірки –
Колись крізь них зазирне сонце,
І запросить білих чапель
(Не тільки чорногузів-лелек)
На це болото зневіри,
На водоймище журби,
Але наразі тільки лелеки
Дзьобають цю темряву,
Забуваючи про своє покликання:
Приносити немовлят до колисок:
Бо темрява
Занадто чорна у цьому світі,
Щоб у нього могли прийти немовлята
І дивитись розплющеними очима
В оце Ніщо,
Де жодного промінчика:
Тільки птахи – чорні і сірі,
Строкаті та кольорові
Інколи намагаються
Щось проспівати:
Думають, що то затемнення
Світила нашого байдужого,
А не тьма віковічна
На цій землі нещасній….
