Почуйте тi, кому печаль знайома…

…і так щоночі…

Тільки вимкнеш світло —

Відлунням в порожнечі бродить звук…

В кути, як в паутину, непомітно

Самотність заповзає, мов павук…
…і так щоночі…

Тільки вимкнеш світло —

Відлунням в порожнечі бродить звук…

В кути, як в паутину, непомітно

Самотність заповзає, мов павук…
Ти раптом розумієш відчайдушно,

Що ти одна…одна поміж тіней…

Ті тіні полосують твою душу
І серце виривають із грудей…
Коли терпіти сил не вистачає,

Ти тиснещ, що є сили, олівець…

Біль витікає і в рядки лягає

(все витерпіти здатен папірець)…
Почуйте всі кому печаль знайома:

В минуле не вертають поїзди,

Кохані йдуть з душі, а не із дому

Та вже коли ідуть, то — НАЗАВЖДИ!
Буває, що життя не вистачає,

Щоб зрозуміти: ось воно — ТВОЄ!

Коли Господь чогось в нас забирає —

Обов\»язково щось взамін дає…
Ніколи не кажіть слова \»ніколи\»:

Ніхто не зна з чим прийде завтра день…

Ламайте \»двері\», \»стіни\», \»частоколи\»,

Лиш тільки не згубіться між тіней…


Добавить комментарий