Переклад з російської мови
книжки Світлани Полініної
«Город Алфавит»
Не за тридев’ять морів,
Не за сотнею дворів
І не у чужій країні,
книжки Світлани Полініної
«Город Алфавит»
Не за тридев’ять морів,
Не за сотнею дворів
І не у чужій країні,
А у рідній Україні
Всім відоме з давніх літ
Славне місто Алфавіт.
Дружня там живе сім’я,
Букви всі від А до Я.
Будеш там через хвилинку,
Як перегорнеш сторінку.
Що за місто, просто диво!
Букви різні, всі вродливі.
Є тверді, а є м’які,
Є шиплячі, є дзвінкі,
Приголосні, голосні,
Є веселі, є сумні.
До них у гості завітай,
Жодної не пропускай.
А
Перша буква – буква А,
В алфавіті голова.
А на дах, на башту схожа.
Дім без даху – це негоже.
Б
Буква Б, як бегемотик,
Випинає свій животик.
Спробуємо букву в мить
На дієту посадить.
В
Буква В – веселий вітер.
Грає краще всіх на світі
На кларнеті, на трембіті.
Спритно витягнувши губи,
Дме в невидимії труби.
Г
Буква Г – гусак гелгоче.
Їсти й пити він не хоче.
Він гороху перебрав
І чомусь засумував.
Ґ
Буква Ґ – це чорна ґава.
Зранку п’є чорнющу каву.
Ґава ґудзики пришиє,
Ґава шити добре вміє.
Д
Вередлива дівчинка
Встала на ослінчику,
Каже: «Далі не піду!»
Чули нашу вереду?!
Зріст малий – така біда,
Вередує вереда.
Е
Хто підкаже, допоможе,
Буква Е на що похожа?
Може, схожа на драбинку
Без підпорки-половинки.
Є
Буква Є у нас така –
Всім покаже язика.
Не дражнися, буква Є,
Бо язик і в мене є.
Ж
Буква Ж — рогатий жук.
В нього роги замість рук.
Тільки здійметься на ноги –
Всі тікайте геть з дороги!
З
Буква З – змія премудра,
В неї сукня не із хутра.
Символ добрих лікарів,
Щоб ніхто не захворів.
И
Й
Нумо, граймо в городки.
З палок вийде буква И.
Слово з И не починається,
Та в словах вона вживається.
Зверху палку ще положиш –
Буква И на Й вже схожа.
І
Буква І така тендітна,
Наче квітка-першоцвіт.
В неї платтячко блакитне,
Личко-сонечко блищить.
Ї
Ї – веселий їжачок.
Вчепить грушку на гачок,
Носить яблука на спинці –
Так зручніше ніж в корзинці.
К
Подивися – в букви К
Грізно піднята рука.
Чи не схожа з переляку
На хлопчину-забіяку.
Л
На курінь ця буква схожа,
Від дощу нам допоможе,
Нас сховає від вітрів,
Ще від спеки й комарів.
М
Поважно, весело і гордо
Вперед іде верблюд двогорбий.
А що верблюда радує?
Він букву М нагадує.
Н
Тягне поїзд тепловозик.
Н – шлагбаум на дорозі.
Всіх він може зупинить,
Коли мимо поїзд мчить.
О
Рот розкривши, як вікно,
Всім говорить буква О:
«Я така гарненька,
Я така кругленька,
Я – велика доброта,
В мене жодного кута».
П
Кличе нас театр ляльковий,
Відкриває двері знову.
Буква П – парадний вхід,
Ось вже музика звучить.
Р
Грізно буква Р ричить,
Лише так вона звучить.
Ти не бійся, ти повір –
Це лиш буква, а не звір.
С
А коли на землю знову
Прийде ніч з мішком чудес,
Місяць – золота підкова –
Дивиться на нас з небес.
Що у ньому є такого?
Схожий він на букву С.
Т
Схожа Т на молоток.
Забиває він цвяшок.
А цвяшок згинається,
В стінці не тримається.
У
У нагадує рогатку.
В неї кругла рукоятка.
Відрізняє їх ото,
Що із букви У, хлоп’ятка,
Не стріляв іще ніхто.
Ф
Буква Ф – така франтиха,
Що від цього мала лихо.
На балет збиралася,
Довго так вдягалася.
Перед дзеркалом годину
Буква Ф крутилася,
Бути найгарнішою
Дуже їй хотілося.
Капелюшки приміряла,
Сукні, пальта надягала.
Так спішила, аж упріла.
Ось в театр вона примчала,
Простягнула свій білет,
Та дарма вона вбиралась –
Закінчився вже балет.
Х
Два півники сварилися,
На рапірах билися.
Шпаги в них схрестилися –
Буква Х створилася.
Ц
Буква Ц – лінивиця,
На всі боки дивиться.
Ліньки їй уроки вчити –
Все б на ганочку сидіти.
Білі рученьки складає,
Ліву ніжку випинає.
Ч
Черепаха буква Ч
Каже: «Сонечко пече.
Може хочете води,
То мерщій біжіть сюди!»
Ш
За рікою, в полі,
Три ростуть тополі.
Шурхотить там листям вітер,
— Ш – Ш – Ш, — почули діти.
Щ
Щітка терла, замітала,
Всі кутки повимивала.
Ще вона багато може.
Буква Щ на щітку схожа.
Ь
Ще є буква – знак м’який,
Невиразний він такий.
В слові зустрічається,
Ним м’якість визначається.
Ю
На вогні варили юшку
Юля та Юрко.
Перекинулась каструля.
-Це не я, — сказала Юля,
-Це само, — сказав Юрко.
Я
Буква Я в кінці стоїть,
Закриває алфавіт.
Цим вона пишається,
Вічно вихваляється.
Простояло сотні літ
Славне місто Алфавіт.
Ми там побували,
Ми про букви взнали.
І вони від А до Я –
Всі — родина, всі – сім’я.
Ми вчимо їх не від скуки –
Лише візьмуться за руки,
Разом об’єднаються,
У слова складаються.
Ти для них лиш другом стань –
Відкривають шлях до знань.
