Хлопчик деревце зломив.
Цим матусю засмутив.
— Мамо, я ж твоя дитина,
Це – безмовна деревина.
Чом же ти її жалієш?
— Бо ти шкоду людям дієш.
Цим матусю засмутив.
— Мамо, я ж твоя дитина,
Це – безмовна деревина.
Чом же ти її жалієш?
— Бо ти шкоду людям дієш.
Я ж тебе добру навчала,
На корисне наставляла.
Деревце нове шумить:
Мамі серце веселить.
Бо радіє кожна мама,
Як дитина добра й славна.
