Ти ж знаєш, що нам не пробачать тремтячих колін,
як сонцю не пробачають спекотних серпнів.
Та все ж летимо у прірву, і руки терпнуть,
і одяг зриваємо, наче у полі полин.
як сонцю не пробачають спекотних серпнів.
Та все ж летимо у прірву, і руки терпнуть,
і одяг зриваємо, наче у полі полин.
Лишися синцем під моїм темно-сірим пальтом.
А очі мої — дві краплини пекучого йоду
на всі твої рани. В боях здобувають свободу.
Ти ж знаєш, тремтячі коліна — то лише симптом.
