В хвилях ставу купається місяць,
вітерець на тополі заснув.
Повернувся на бік він спросоння
і човна на воді колихнув.
Задзвеніла вода стоголоссям,
вітерець на тополі заснув.
Повернувся на бік він спросоння
і човна на воді колихнув.
Задзвеніла вода стоголоссям,
затремтіла всім тілом, палкА.
І русалка, прикрившись волоссям,
тихо вийшла на берег ставка.
Нічка темна чомусь соромливо
цілувала їй очі, вуста.
І співала русалка тужливо —
тінь лягала на берег густа.
Перехожих настирно ззивала
і манила, і вабила всіх,
та й до смерті невдах лоскотала —
чули люди тоді її сміх.
Ось русалка завмерла в чеканні
і тихенько зове до води.
Ти ще знайдеш себе у коханні,
понад ставом вночі не ходи.
.
Перевод с укр. В. Михайлов.
Пруд качает луну от бессонья.
Ветерок на берёзе уснул.
Повернулся он набок спросонья
И челнок, озорник, всколыхнул.
Заплескала вода голосами,
Задрожала всей массой она,
А русалка, прикрыв волосами…
Выходила на берег пруда.
Ночка тёмная очень стыдливо
Целовала ей очи, уста,
Но русалка всё пела тоскливо.
Тень ложилась на берег с куста.
Как прохожих она зазывала.
Увлекала. Манила их всех.
И до смерти порой щекотала,
Раздавался её громкий смех.
Затаилась она в ожиданьи.
Терпеливо сидит у воды…
Будет много любовных признаний,
Только ночью к пруду не ходи.