Перенасичена містом,
Закована асфальтом у думках…
Вона блукала вулиць лабіринтами
Шукаючи свій визначений шлях.
Серед думок і серед ночей,
Закована асфальтом у думках…
Вона блукала вулиць лабіринтами
Шукаючи свій визначений шлях.
Серед думок і серед ночей,
Як поміж міського потоку машин,
Вона позбувалася зайвих речей,
Минуле справляючи у далечінь.
А краплі дощу змивали печаль,
І вже не сліпили яскраві вітрини,
Та все ще в очах відблискував жаль
Та нерозчищені серця руїни.
Перенасичена містом,
Закована асфальтом у думках…
Вона все ще кохала щиро,
Й знаходила свою свободу у вітрах…
16.10.14
©
