Живе брат мій на чужбині,
Тяжко йому жити.
На японців-німців клятих
Вимушен робити.
І уже б мабуть життя
Зганьбилось в руїну,
Тяжко йому жити.
На японців-німців клятих
Вимушен робити.
І уже б мабуть життя
Зганьбилось в руїну,
Та в хустиночці у нього
Є земля з Вкраїни.
Він ту землю поцілує
Вранці перед ділом,
Й десять німців валить легко
Направо й наліво.
А як сильно засумує
По рідному краю —
Оселедця вибріває
І коня сідлає.
Скаче тиждень, скаче другий,
Втомилось серденько.
Аж Чоп з\’явивсь на горизонті:
\»Здрастуй, рідна Ненько!\»
