Як кров свою можливо зневажати,
Чи батько дав її,чи дала мати.
Як в дім зневіритись,в якому є батьки,
Старенький сад… Забуть його квітки?
І свіжий подих вечорами…
Чи батько дав її,чи дала мати.
Як в дім зневіритись,в якому є батьки,
Старенький сад… Забуть його квітки?
І свіжий подих вечорами…
Коли повітря п\’єш ночами.
Ударом гірким для батьків,
Коли їх погляд лиш горів…
Благанням тихим,доню,доню.
Тебе ж із серця я не гоню,
Чому ж ти рідної домівки,
Пташко зреклась,з серця до цівки?
Невже не тягне наша кров,
Віддати дань батькам й любов?
І через ту для них увагу,
Людям віддати честь й повагу.
Держєіте рідні свою кров,
Я п\’ю за батьківську любов.
(Понкратова.О.В.)
