Ми зникли з поля зору.
Чужих пісень, думок.
І вже ми не опора.
Для наших помилок.
Будуємо щось інше.
Свій теремок надій.
Але занадто легко.
Чужих пісень, думок.
І вже ми не опора.
Для наших помилок.
Будуємо щось інше.
Свій теремок надій.
Але занадто легко.
Відмовитись від мрій.
Знайдемо найменше щастя.
Себе в ньому зітремо.
І стертими почнемо.
Шукати свій едем.
Один одного вбачая.
У кожному лайні.
Знов щось не те почнемо.
Зруйнуємо мости.
Це блін дурдом якійсь то!
Я наче не своя.
Біжу кудись навмисно.
Шукаю забуття.
Шукаю місце там де,
біль омине колись.
Там де мені без тебе,
легко буде без сліз.
Не те що я без тебе.
Блукаю по життю.
Занурена я в небо.
І в ньому проживу.
Без тебе чи без тебе..
Не хочу зайвих слів.
Хочу забути тебе.
І стерти з полюсів.
Ти моє протиріччя.
Ти мій, її едем.
Не чую що знов кажеш.
Я сповнена проблем.
Навіщо душу картаєш?
Додому дай піти!
Забудь моє ти небо.
А серце собі вже лиши.
Знов твій дурдом навмисно!
Очима поїда.
І я біжу кудись навмисно.
Шукати забуття.
Шукати місце там де,
біль омине колись.
Там де мені без тебе,
легко буде без сліз.
