Я ніколи не бачив батькових сліз
Бо він в мене завжди від душі посміхався
Він в житті не зберав матеріальне валіз
Жартував як завжди, тай дурним не проймався
Бо він в мене завжди від душі посміхався
Він в житті не зберав матеріальне валіз
Жартував як завжди, тай дурним не проймався
Кожен день, кожну мить
зустрічав і радів
І тому, що вже є, і тому , що вже має
Він прекрасно життя, як ніхто, розумів
І що часу даремного тут не буває
І тому гарно жив у належному світі
Обережно, тихенько, подіям радів
Нікого не образив на своєму віці
Бо життя яке мав дуже дуже любив…
І дітей і дружину і стареньку машину
І маленький будиночок, що на горі
Але з часом, нажаль, ми втрачаємо силу
Покидаючи, все, що було на зорі
Бо приходить вона, наголошує: « досить!»
Легко так обриває людський переліт
Вона всіх забирає, даже тих хто так просить
Щоб дістатись кінця, закінчивши свій вік…
Я ніколи не бачив батькових сліз
Тільки тоді не своїми очима
Що це було не знаю, напевно Господь
Мене розбудив, як жорстокого сина…
