Кружальце повітря у світлі зірок
В цю ніч невибагливо гралось
то скрутиться в бублик
та піде в танок,
то зробиться тонке, хвилясте…
простягнеться…Кружальце повітря у світлі зірок
В цю ніч невибагливо гралось
то скрутиться в бублик
та піде в танок,
то зробиться тонке, хвилясте…
простягнеться в море бризкасте.
І так забавлялося
довго воно під
місячним світлом прозорим —
я бублик! я рибка! я м\’яч!
рррр я тигр! смужки можу собі
добавити кольором чорним.
Аж раптом внизу на далекій землі
розгледіло вуха довженні
Спустилось, по місячній світла струні
І зайця в траві він угледів.
Між вуха йому приземлилось
Подмухало сяйвом зорі
в злякані очі розкосі
Спитало — чому ти сумний?
І що тебе так непокоїть?
І заєць малий, сіренький, пухлястий
Довірливо очкі свої привідкрив —
Побачив кружальце сріблясте,
без сумніву все розповів.
Який він маленький
Боїться, таїться всього,
Бо там зверху пугач!
очами зирне на нього
А там десь у травах
засіли жахливі вовки…
І всі хочуть з\’їсти малого
в цю ніч, лиш його одного
І як йому бути,
не скаже, не знає ніхто.
А що наш кружок
повітря сріблястий дарунок?
Шепнув ніжно в вушко —
не бійся дружок,
тендітно його огорнуло…
туманом густим
і темрявою щільной —
Спатуняй маленький, спокійно!
