У тебе одна єдина вада:
це я і моя ментальна гангрена
У нас із тобою свої генштаби
Де кожен плекає своїх полонених
Катує, годує й плете тенета
Не…У тебе одна єдина вада:
це я і моя ментальна гангрена
У нас із тобою свої генштаби
Де кожен плекає своїх полонених
Катує, годує й плете тенета
Не помічаючи власних коконів
Хіба ж я можу бути поетом
Загубившись у сотні уявних гомонів?
Дивлюся на тебе — і бачу примару
Неначе ніколи тебе і не було
Як ти видихаєш? І як тебе звати?
Ніяк не згадаю…Бухий волоцюга
Та я б головою кришив асфальт!
Й нехай розтікається кров по бруківці
Аби лиш згадати: ну як тебе звати?
І як перестати на тебе молиться?
Дай мені тінь лиш свою окреслити
Цього достатньо на перших етапах
Вгамуй мою ломку…жорстокий меснику
І допоможи на коліна встати.
Усе. Уперед, я готовий до страти!
Не шкодуй хоч на це свою ледарську міць
Я хочу забути, я к тебе звати.
Й пекуче проміння глибоких зінниць.
