Ти — \»до\», а я — \»доо\» в площині піаніно
Ми дихаємо одне одному в спину
Але поміж нами ще ціла октава
Моя душа, певне, в твоїх анклавах
Збирає занадто високі…Ти — \»до\», а я — \»доо\» в площині піаніно
Ми дихаємо одне одному в спину
Але поміж нами ще ціла октава
Моя душа, певне, в твоїх анклавах
Збирає занадто високі податки
Бере хабарі й заплітає краватки
У залах із білого мармуру чахне
Краде, витрачає і ділиться навпіл
На ліву і праву, неначе політики
Одна — за приємності, інша — за критику
Знаходить і губить, дратує і манить
Висмоктує кров і зализує рани
Така самобутня й водночас заклякла
Схожа на передсмертні клятви
Подібна до всього, а я лиш — до тебе
От так недолуго відлуннюю небо
Бо хочу лиш стерти пунктир небокраю,
І чути, як серце твоє калатає.
