Тікає сон через щілинку на підлозі,
до ліхтарів, метеликів, зірок.
Промінчик світла розрізає простір,
танок спиняє тисячі думок.
Усіх \»Якби\», безжальних…Тікає сон через щілинку на підлозі,
до ліхтарів, метеликів, зірок.
Промінчик світла розрізає простір,
танок спиняє тисячі думок.
Усіх \»Якби\», безжальних \»Не надійся\»,
солодких мрій, таврованих \»На жаль\».
Якщо у серці є для мене місце,
то й у житті його мені лишай!
І знов не ти, а жовтень синьоокий
заходить в гості, п\’є з горнятка ром.
Вгамовує мій біль, дарує спокій,
сповільнює світанок за вікном.
