Зими прихід чекати слід.
Вже осінь пізня й та від нас відходить.
Лише подекуди ще червоніє глід,
Немов соромиться, що так уваги просить.
Немов жаліє,…Зими прихід чекати слід.
Вже осінь пізня й та від нас відходить.
Лише подекуди ще червоніє глід,
Немов соромиться, що так уваги просить.
Немов жаліє, що ті теплі дні
У вічність канули, натомість — прохолода.
Пустинно навкруги. Стоїм одні
Та з нами глоду терпкого яскрава врода
Нагадує про невгамовний час,
Про згублене тепло, якого вже немає.
Стоїм розгублені. Хто ж зрозуміє нас?
Тепла жаданого відсутність всіх лякає.
