Як це сталося, друзі, скажіть,
нас раптово зробили чужими?
В коридорах якої олжі,
заблукавши, ви стали сліпими?
Зяє вирвами грішна земля,
нас раптово зробили чужими?
В коридорах якої олжі,
заблукавши, ви стали сліпими?
Зяє вирвами грішна земля,
даль рябіє чужим камуфляжем.
Тут неприбране жито в полях
десь ховає підступність розтяжок.
Слід імен на стіні бліндажа…
Пахне порохом тут навіть тиша –
що холодна, як лезо ножа…
І чим довша вона, тим гостріша.
Смертю дихає скривджений степ,
йде жниваркою смерть межи люди.
І для неї віднині – пусте
все, що …є, що …було, і що …буде.
