Франциско Хосе Кобо Мартинес (Пако Кобо) считает, что его поэзия не более, чем невинное увлечение. Но что конкретно значит профессионализм в поэзии? Точность рифмы, размеренность ритма?.. Ну, не скажу,…Франциско Хосе Кобо Мартинес (Пако Кобо) считает, что его поэзия не более, чем невинное увлечение. Но что конкретно значит профессионализм в поэзии? Точность рифмы, размеренность ритма?.. Ну, не скажу, конечно, что в соблюдении этого нет ни малейшей необходимости, но, согласитесь, после прочтения в душе остается нечто другое… Если эмоции стиха, его чувства и мысли, возникающие вопросы становятся на какое-то время твоими, то нам хочеться встретиться с этим автором еще не раз, а значит и поэзия его самая настоящая. Пако Кобо живет в Ларедо (Кантабрия). Его поэзия – это глубокая жизненная философия, эмоциональная, трогательная, но всегда с присутствующими оптимистическими нотками. Это не удивительно, поскольку автор очень интересная личность. Он обладает незаурядным талантом актера и является неизменным участником спектаклей Дома культуры в Лaредо, там же посещает школу живописи и, думаю, это помогает ему делать уникальные фотографии. Наконец, он – участник марафонских забегов… Предлагаю несколко переводов Пако Кобо. Буду счастлива если они найдут своего читателя.
Francisco Jose Cobo Martinez (Paco Cobo) considera que su poesia no es mas que una pasion. Pero ?que significa el profesionalismo en la poesia? La precision de la rima, la fidelidad del ritmo?.. Bueno, no voy a decir, por supuesto, que en cumplimiento de ello, no hay ni la mas minima necesidad, pero, de acuerdo, despues de leer en el alma sigue siendo algo mas… Si la emocion del verso, sus sentimientos y los pensamientos, las preguntas que surgen se hacen en un rato los tuyos, nos queremos de conocer a este autor mas de una vez. Paco Cobo vive en Laredo (Cantabria). Su poesia es una filosofia vital, emocional, conmovedora, pero siempre presentes optimistas influencias. No es de extranar, ya que el autor es una persona muy interesante. El tiene un gran talento del actor y a menudo es un participante de los espectaculos a Casa de la cultura en Laredo, alli mismo asiste la escuela de pintura y creo por lo tanto hace unicas fotos. Por ultimo, el es un deportista de la maraton… Propongo unos de la traduccion de Paco Cobo. Sere feliz si encuentran a sus lectores.
Silencios guardados
———-
Tantas cosas sin decir
en los rincones del alma…
Una sobre otra,
otra sobre una…
y los silencios crecen,
se hacen colinas,
y las colinas montes,
los montes monta;as…
y la monta;a es tan alta
que no veo hoy su pie,
yo ya no puedo mas
y entonces grito,
le grito al silencio
desde su cumbre de monte,
para que despierte y hable,
asi mi grito llega al valle
y su eco repite y repite,
pincha mi centro del lago
y en circulos concentricos
se expande hacia mi orilla
y golpeando mi costa
mi silencio empieza a hablar.
———
Paco Cobo
Зберігаючи мовчання
———
Стільки всього мовчазного
в куточках душі…
Одне на одному…
і мовчання росте,
перетворюючись в пагорби,
пагорби в ліси,
ліси в гори…
а гори такі високі,
що я не бачу сьогодні їх підніжжя,
нарешті вже не вистачає сил
і тоді я кричу,
кричу мовчки
з самої вершини гори,
щоб вона прокинулася і говорила,
так мій крик досягає долини,
а відлуння все лине і лине,
пронизує центр мого озера,
концентричними колами
розходиться до моїх берегів
і, вдарившись в узбережжя,
моє мовчання починає говорити.
Храня молчание
———
Столько всего молчащего
в уголках души…
Одно на другом,
другое на третьем…
и молчание растет,
превращаясь в холмы,
холмы в леса,
леса в горы…
а горы так высоки,
что я не вижу сегодня их подножья,
наконец, мне не хватает сил
и тогда я кричу,
кричу молча
с самой вершины горы,
чтобы она проснулась и говорила,
так мой крик достигает долины,
а эхо все вторит и вторит,
пронзает центр моего озера,
концентрическими кругами
расширяется к моим берегам
и, ударившись в побережье,
мое молчание начинает говорить.
Quiero y no puedo
——
Te veo pasar sugerente, hermosa.
Tu atrayente caminar lleno de vida
me hace sufrir, porque te deseo,
quiero tenerte y no puedo,
los anos y mis males me atan.
Mi naturaleza maltrecha
me tiene encerrado y loco,
solo puedo sacar mis manos
en un intento inutil por retenerte
y mis ojos escapan tras de ti…
desorbitados, enfermos, febriles…
mientras mi garganta grita
!Ven, vuelve, juventud, lozania!
pero no me escucha, pasa de largo,
yo se que ella me amo un dia,
pero ya solo existe el recuerdo
y un quiero y no puedo.
Vivire mi natural encierro
hasta que venga la noche
y con ella se vaya mi anhelo.
—————
Paco Cobo
Люблю та нема сил
——-
Дивлюся на тебе спокусливу, красиву.
Твоя велична, сповнена життя хода
змушує мене страждати, бо я бажаю тебе,
хочу втримати тебе та не можу, —
я пов\’язаний роками і бідами.
Моє знесилене тіло
ув\’язнює мене і я божеволію,
можу тільки простягати руки
у безуспішний спробі зупинити тебе
і не можу відірвати від тебе очей…
широко відкритих, з лихоманковим блиском…
з горла виривається крик:
Прийди, вернись, молодість, свіжість!
але вона не слухає мене, йде далі,
я знаю, що вона любила мене один день,
але існує тепер лише в спогадах,
і ти ще любиш та нема вже сил.
Житиму у своєму природному ув\’язненні
доки не настане ніч,
а з нею і моя пристрасть.
Люблю, но нет сил
——-
Смотрю на тебя соблазнительную, красивую.
Твоя величественная походка, полная жизни,
заставляет меня страдать, потому что я жажду тебя,
хочу удержать и не могу,-
я связан годами и бедами.
Мое обессиленное тело
держит меня в заключении и я схожу с ума,
могу только протягивать руки
в тщетной попытке удержать
и не могу оторвать от тебя глаз…
распахнутых, воспаленных, с лихорадочным блеском…
из горла вырывается крик:
Приди, вернись, молодость, свежесть!
но она не слушает меня, идет дальше,
я знаю, что она любила меня один лишь день,
но существует теперь только в моих воспоминаниях,
и ты еще любишь, но уже нет сил.
Буду жить в своем естественном заключении
пока не наступит ночь,
а с ней и моя страсть.
Alegria de vivir
———
Te equivocabas
Si creias que las dificultades
iban a hacerme dudar.
No hay cuestas suficientes,
ni truenos, ni aguaceros,
ni terrenos resbaladizos
que me hagan desistir,
que borren mi sonrisa
de ser, de estar, de amar,
de ser libre y seguir
———
Paco Cobo
Радість життя
———
Ти помиляєшся,
Коли вважаєш, що труднощі
вселили в мене сумніви.
Не існує ні настільки крутих схилів,
ні гроз, ні злив,
ні слизьких доріг,
що змусили б мене відмовитися,
могли б стерти мою усмішку…
існувати, жити, любити,
бути вільним і слідувати цьому…
Радость жизни
———
Ты ошибаешься,
Если думаешь, что трудности
заставили меня сомневаться.
Не существует ни настолько крутых склонов,
ни гроз, ни ливней,
ни скользких дорог,
что заставили бы меня отказаться,
могли бы стереть мою улыбку…
существовать, жить, любить,
быть свободным и следовать этому…
Amanecer al amor
—————
Unos ojos
una voz,
un perfume.
Amanecio.
Desperte y vi una boca
y unos labios.
Un cuerpo.
Senti su presencia,
adivine sus formas.
Vi mas luz
En su voz clara
saltaban las palabras
igual que el agua
en las rocas,
en las montanas,
frescas, incitantes…
Senti deseos de beber
alli donde salian.
No lo hice y…
perdi una ilusion,
perdi una esperanza,
perdi un mundo,
perdi una vida.
Volvio la noche,
se fue el amanecer,
se fue el despertar
y duermo. ?Sonare?
————
Paco Cobo
Світанок кохання
————-
Очі,
голос,
парфуми.
Світало.
Я прокинувся і побачив уста,
губи.
Тіло.
Я відчув його присутність,
вгадав його форми.
Ясніло все більше.
В його голосі дзвінко
стрибали слова
як вода
поміж скель,
в горах,
свіжа, збудлива…
Я відчув бажання випити
з самого витоку.
Та не зробив цього і…
втратив ілюзії,
втратив надію,
втратив світ,
втратив життя.
Знову ніч,
минув світанок,
минуло пробудження
і я сплю. Присниться?
Рассвет любви
———-
Глаза,
голос,
духи.
Рассвело.
Я проснулся и увидел уста,
губы.
Тело.
Я почувствовал его присутствие,
угадал его формы.
Становилось все светлее.
В его голосе звонко
прыгали слова
как вода
между скал,
в горах,
свежая, возбуждающая…
Я почувствовал желание выпить
у самого истока.
Но не сделал этого и…
потерял иллюзии,
потерял надежду,
потерял мир,
потерял жизнь.
Вновь ночь,
ушел рассвет,
ушло пробуждение
и я сплю. Приснится?
