Вітер п\’янів від запаху отави,
В очеретах жмурилась ріка.
І дітвора весела для забави
Над лугом запускала літака.
Він полетів, неначе срібна птиця,
В очеретах жмурилась ріка.
І дітвора весела для забави
Над лугом запускала літака.
Він полетів, неначе срібна птиця,
Як втілення дитячої мети,
Але не зміг спокійно приземлиться —
Обрушився, не взявши висоти.
А дітлахи збентежено мовчали.
Юним майстрам було ще невдогід:
Їхня невдача лиш була началом
Перших досягнень і майбутніх бід.
Тремтіла вись в уламках фюзеляжу.
Я не пішов, щоб діток пожаліть —
Самі хай зрозуміють, що відразу
Не можна в небо чайкою злетіть.
