На велосипеді так хвацько летіти згори!
Здається, що небо цупкі напинає вітрила,
І бавляться в шпицях липневі гарячі вітри,
І соком вишневим збунтована кров забродила.
Здається, що небо цупкі напинає вітрила,
І бавляться в шпицях липневі гарячі вітри,
І соком вишневим збунтована кров забродила.
А трави сміються й біжать косогором врозбрід,
І від здивування зітхає розніжена втома.
І губиться в пазлах дороги розмотаний слід,
Й злітає душа у захмар’я така невагома.
Набилось проміння за пазуху, як вістюків –
Аж стиснувся подих, у грудях аж залоскотало!
Й смикнути схотілось від хмари солодких вершків –
Та тільки сміливості й швидкості надто замало.
А поруч біжать золоті й голубі кольори,
Пшениця засмагла, як сонячний храм, половіє…
Це ж класно крутити педалі й летіти згори,
Й вплітати у пасма озер неземну ностальгію.
