Змовкли весняні мотиви –
Арій не чути уже
Ні солов’я, ні людини!..
Час вже нагадує… джем
Із малино;вої спеки…
Наше спасіння – лиш тінь,
Арій не чути уже
Ні солов’я, ні людини!..
Час вже нагадує… джем
Із малино;вої спеки…
Наше спасіння – лиш тінь,
Легіт, плекання безпеки –
Речитативів плетінь.
Рухи у ду;мки повільні,
Змлоєні – сонцем – чуття:
В спеку жага непосильна –
Мов завмирає життя!
…Та як спускається вечір
Й зірка вечірня встає,
Враз розпростовує плечі
Щастя твоє і моє…
Нас огорта прохолода,
Будить заснулі серця…
Й бачиться враз – насолоді
Наче й не буде кінця!..
В надрах чуттів повечірніх
Вариться но;ва кутя –
Посеред доль несумірних
Зріє нове; майбуття.
…Вранці ж крізь щі;лини в шторах
День мимохіть загляне;:
Успіх чи мали утори?..
Ранок спитає й мене!..
Праведні речитативи
Линуть з висот цілий день:
Вечір же вас ущасливить
Хором… пророчих пісень!
