КОЛИСКОВА
Станув сніг, забриніли струмки на Донбасі,
Ніжним співом пташиним щебече земля.
Тільки струни душі тріпотять від боязні,
Коли йде по землі…КОЛИСКОВА
Станув сніг, забриніли струмки на Донбасі,
Ніжним співом пташиним щебече земля.
Тільки струни душі тріпотять від боязні,
Коли йде по землі братовбивча війна.
Серед ночі, в Луганську сирена завила.
Знов атака. У місто снаряди летять.
І райони вогнем мінометним накрило.
В підземеллях, рятуючись, люди сидять.
Колисає маленьку кровиночку ненька,
У підвалі, в кутку, на підлозі сирій.
Колискову наспівує сину тихенько:
“ Люлі — люлі, засни мій синочку малий.
Я з тобою, не плач, янголятко невинне.
І нехай мила казка насниться тобі.
Скоро будемо жити ми в іншій країні,
Де немає фашизму, немає війни.
Україну винищує влада продажна.
Засинай кришеня і скоріш підростай.
А як виростеш — воїном станеш відважним
І, як батько, від зла захищатимеш край.
В наших душах вогонь до Вітчизни палає.
Не страшиться народ наш тернистих стежин.
Серед бруду нацизму перлина засяє
І свята Новоросія встане з руїн!
Розцвіте над землею веселка барвиста,
Будуть золотом вкриті пшеничні поля,
І будинки нові гордо встануть над містом.
Люлі — люлі, не бійся, я тут, янголя.
Ми з тобою…..”, — і голос її обірвався.
Заревіла земля, затремтіло вікно.
Мабуть, десь недалеко снаряд розірвався.
На підлогу посипалось біле вапно.
А під ранок, все стихло та попелом вкрилось.
І зітхнула з полегшенням ненька — земля.
У сльозах, над дитиною, мати схилилась.
І, крізь сон, посміхнулося їй немовля.
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
