В зоряну ніч на Івана Купала
За течією віночок пускала…
Пливи, віночку, пливи, барвистий…
Геть свої руки від нього, нечистий!
Суджений, де ти, скільки чекати
За течією віночок пускала…
Пливи, віночку, пливи, барвистий…
Геть свої руки від нього, нечистий!
Суджений, де ти, скільки чекати
Зустрічі нашої? Хочу я знати,
Чи візьмуть заміж? Скажіть ви, квіти,
Довго незайманій, в дівках, ходити?
Відповіси ж ти, прозора водо,
Чи до вподоби комусь моя врода?
Вуста і очі мої, волошкові,
Трепетне серце — прагнуть любові…
Хвиля віночка вмить підхопила,
Кинула вгору … та й потопила…
На дні піщанім доля дівоча…
Ой, чи то кращою стала б жіноча?…
Спасибо за такой прекрасный и остроумный перевод на русский язык Руденко Александру (рецензия от 10.07.2011 18:13)
В звездную ночь на Ивана Купала
в быструю воду венок опускала…
Плыви, мой веночек, по реченьке быстрой.
Прочь от него свои лапы, нечистый!
Суженый, где же ты, сколько же ждать?
Встречу тебя я, хотелось бы знать?
Буду ли с мужем любимым я жить?
Долго ль, нетронутой, в девушках быть?
Ответь же мне честно и чисто вода:
Кому приглянётся моя красота,
где нежность струится из глаз – васильков,
а сердце желает постигнуть любовь.
Мгновенно веночок из виду пропал.
Законы гидравлики, кто отменял?
