Коли вбачаємо ми у житті заснагу жити?
Чи не тоді, коли надією ми оповиті,
Коли життя дарує нам дарунки від потіку долі,
Та різнобарвні стежки, витравлені горем, бавлять?
Чи не тоді, коли надією ми оповиті,
Коли життя дарує нам дарунки від потіку долі,
Та різнобарвні стежки, витравлені горем, бавлять?
Життя примарне, та воно цікаве,
Його струмки направленні на далі,
Воно прекрасне, та зажди в обмані,
Та за завісою людських надій й печалі.
Життя тривале, та й стежка по життю крива,
До поки ми дійдемо, від початку до кінця
Воно не раз нам перепони нагадає,
Та напрямок по всій кривій для нас вбачає.
Життя цікаве, та за часи що разом проживаєм,
Ми набуваємо за весь цей відрізок життя
Безцінний скарб, що досвідом всі називають,
Та під кінець життя у спокої блаженнім проживають.
Золота Україна
