Майорить красунечка калина,
Цвіт кривавий душу неньки ранить.
Виросла на цвинтарі… у сина.
То ж постійно рідну матір манить.
Розум не витримує уяву —
Цвіт кривавий душу неньки ранить.
Виросла на цвинтарі… у сина.
То ж постійно рідну матір манить.
Розум не витримує уяву —
Біль який згубив її дитину?!
Опустили люди сина в яму.
— Серденько моє! Один – єдиний!
Не потрібні більше їй світанки!
Не потрібне сонечко та зорі!
Її сина задавило танком!
Чи чекати ще їй щось від долі?
Не побачить син вже краєвиди!
По росі не побіжить босоніж.
— Мамо, — вже не скаже, — Вийди!
Дожени та обійми! Здогониш?
Хто ж це вирішив — її дитина
житиме чи ні? Спитав він матір?!
Проклинатиме вся Україна
За те горе, що приніс у хату!
Майорить красунечка калина,
Цвіт кривавий душу неньки ранить.
Виросла на цвинтарі… у сина.
То ж постійно рідну матір манить.
———————————————
— Тримайся, ненько! Так благаю!
Ти ж не сама – є добрі люди!
Тепер я Ангел – крила маю,
Завжди з тобою поряд буду.
23.08.2014 р.
