З тих пір, коли моя кохана
Пішла у зоряну блакить,
Лишилась в серці моїм рана,
Яка не гоїться й болить.
Нині думками я в осмуті,
Вогонь…З тих пір, коли моя кохана
Пішла у зоряну блакить,
Лишилась в серці моїм рана,
Яка не гоїться й болить.
Нині думками я в осмуті,
Вогонь душі вже не горить,
І дні минулі не забуті,
Яких, на жаль, не повторить.
Нове разпалюю кострище
Один, в журливій самоті.
Зоря сховалась в попелищі —
Кругом жінки, та все не ті.
Давня любов несе печалі,
Мов напророчив ворожбій.
Не може я забути Галю.
Моє кохання — тінь журби.
