Я — особистість, як ти не дивись,
Бо кожний з нас — це неповторність стала.
Душа людини завжди рветься ввись,
І в цьому злет її, а, може, й драма.
Бо кожний з нас — це неповторність стала.
Душа людини завжди рветься ввись,
І в цьому злет її, а, може, й драма.
Безсмертний дотик до душі відбувсь.
Я не така! Я достоменно інша!
Ось мозок мій, оглянувшись, очнувсь,
І до душі приник, а там — не тиша!
Там клекіт, грізне море відчуттів!
Там вир вирує, та такий глибокий!
Здається, що не хватить шість життів,
Щоб все рішить, щоб в серці виник спокій.
І я, як інші, долі не корюсь.
Світогляд свій тримаю на долоні.
І до кінця борюсь і не здаюсь,
Хоч щоки вже обвітрені, солоні.
